Як вибрати і правильно встановити дерев’яний плінтус з масиву

Дерев’яні підлогові покриття, такі як масивна дошка або паркет, вимагають гідного обрамлення. Популярні ламіновані і пластикові плінтуса – не варіант. Їх штучне походження буде помітно і це візуально здешевить елітну дерев’яну поверхню. Для дерев’яних підлог підходить тільки такий же за якістю плінтус – виконаний з цільної деревини. Для початку його потрібно правильно вибрати, а потім встановити. Як це зробити домашньому майстру? Про все по порядку.

Вибір масивного плінтуса

Матеріал плінтуса

Першим ділом, оглядаючи стелажі з плінтусами в магазині, зверніть увагу, на деревину, з якої вони виготовлені. За дизайнерським правилами гарного тону рекомендується вибирати плінтус масивний, зроблений з тієї ж породи дерева, що і підлогове покриття. У цьому випадку гармонія в приміщенні буде забезпечена навіть без наявності гарного смаку і дизайнерських навичок. Тому багато виробників, прагнучи спростити вибір споживачів, випускають відповідні плінтуса до своєї продукції: паркету і масивної дошки. Серед таких виробників хотілося б виділити: Komodoor, Parketoff, Stenwood, Magestik floor.

Втім, цікавих ефектів можна досягти, поєднуючи різні кольори, фактури і породи деревини. Тим більше, що асортимент наявних у продажу плінтусів з масиву цілком дозволяють експериментувати.

Популярні породи деревини, що використовуються для масивних плінтусів такі:

• Сосна – порівняно недорога деревина, володіє відмінними експлуатаційними властивостями. До її складу входять бактерицидні речовини, які перешкоджають гниттю навіть у вологих приміщеннях (лазнях, мийних, душових). Колір сосни – світло-жовтий, тому її можна тонувати в будь-які тони.
• Осика – майже біла деревина, легка в обробці. Завдяки м’якості, з неї можна вирізати будь-які профілі плінтусів. Допускається встановлення у вологих приміщеннях – осика слабо піддається гниттю.
• Вільха – світла, м’яка порода. Не міцна, не вологостійка. Легко розколюється, тому при монтажі плінтусів з вільхи майстри радять користуватися шурупами, а не цвяхами. Щоб кріплення не стало причиною появи темних плям на поверхні, використовують шурупи з цинковим або фосфатним покриттям.
• Горіх – міцний, красивий матеріал коричнево-сірого відтінку з чітким малюнком волокон. Легкий в обробці, стійка до гниття і утворення грибка. Досить гнучкий, тому може використовуватися для формування гнутих плінтусів.
• Дуб – елітна деревина, володіє помітною крупноволокнистой структурою. Висока вартість плінтусів з дуба компенсується їх міцністю і довговічністю. Природній колір – світло-коричневий з зеленуватим відтінком. До дубових виробів часто застосовують технології штучного старіння, моріння, вибілення, які дозволяють надати деревині унікальний вигляд і неповторний відтінок.
• Бук – пластична деревина рожево-жовтого кольору, дуже тверда. Тонуванням легко досягається імітація бука «під дуб». Бук можна використовувати для виготовлення фігурних і гнутих плінтусів.
• Червоне дерево – дорогий матеріал, що відрізняється довговічністю і декоративністю. Колір – насичений, глибокий червоний з коричневим відтінком.
• Венге – екзотична порода, що характеризується грубою структурою з великими волокнами. Колір деревини варіюється від золотисто-коричневого до шоколадного і майже чорного. Підлогові покриття і плінтуса з венге часто використовують при оформленні інтер’єрів у стилі етно.

Перераховані породи – це не повний список. Застосовується також деревина груші, вишні, акації, ясена. Більш екзотичні варіанти – кемпас, мербау, акація, бамбук, палісандр, сапеллі.

Форма плінтуса

Асортимент сучасних плінтусів вже не обмежується виробами з трикутним перетином, який був практично єдино можливим ще пару десятків років тому. На ринку представлений величезний вибір фасонних профілів. Типові перерізи (на базі яких створено безліч удосконалень) дерев’яних плінтусів такі:

• стійка – прямий перетин з закругленням зверху;
• човник – переріз у вигляді трикутника з хвилеподібним заокругленням;
• чобіток – переріз з поличкою в нижній частині.

Ось як це виглядає:

Види обробки плінтусів з масиву

Масивний плінтус можна придбати в трьох варіантах:

• Лакований – покритий глянсовим або напівглянсовим шаром лаку, який надає виробу блиск і завершений вигляд. Лак підкреслює колір і структуру деревини, а також захищає її від механічних ушкоджень і вологи.
• Просочений маслом – без плівки на поверхні, але з підкресленою структурою і волокнами. Просочення маслом робить деревину зносостійкою, міцною, вологостійкою.
• Без покриття – плінтус відшліфований, підготовлений для подальшої обробки в домашніх умовах.

Плінтус без покриття – найуніверсальніший. Після його установки можна покривати лаками, обробляти маслами, тонувати або фарбувати в тон покриття.

Важливі ознаки якості

Плінтус масивний завжди дорожчий, ніж його аналоги з інших матеріалів. Тому ви маєте право вимагати від виробника високої якості. Вибираючи плінтус, зверніть увагу на:

• Торці. Вони не повинні бути обвугленими. Такий недолік вказує на те, що плінтус довго тримали в печі і пересушили, а це загрожує появою тріщин.
• Поверхню. Якісний плінтус має рівну, добре відшліфовану поверхню, без  волокон, що стирчать. Якщо всі ці недоліки присутні, швидше за все деревина волога і тому не піддається шліфовці. Не купуйте такий виріб! З часом він почне підсихати і деформуватися.
• Геометрію. Всі планки в партії повинні мати однакові розміри і форму. Щоб визначити відповідність, досить зістикувати два довільно вибраних плінтуса торцями і задньою поверхнею (по довжині). Помітних зазорів бути не повинно.
• Природні дефекти – сучки, заболоні. Чим їх менше, тим міцніша і довговічніша деревина. Крім того, наявність безлічі сучків негативно впливає на естетику виробу.
• Відповідність відтінків планок. Іноді планки в одній партії відрізняються один від одного відтінком. І це може бути неприємним відкриттям при необхідності зістиковувати елементи в кутах, де ця невідповідність буде особливо помітною.
• Наявність заглушки для маскування кріплень. Ця деталь необов’язкова, але корисна. Планка-заглушка йде уздовж виробу по центру, закриваючи капелюшки кріпильних елементів.

Як встановити плінтус з масиву?

Установка масивного плінтуса не займе багато часу, але вимагає обережності. Будуть потрібні наступні матеріали та інструменти:

• ножівка по дереву;
• рулетка;
• стусло;
• будівельний куточок;
• електродриль;
• шуруповерт;
• саморізи, довгі цвяхи, дюбелі.

Крок №1. Розрахунок кількості плінтуса (в штуках)

Щоб дізнатися кількість планок плінтуса, проводять прості розрахунки. Вимірюють периметр приміщення, за винятком довжини дверних прорізів. Отриманий результат ділять на довжину обраного типу плінтуса (стандартна довжина 2,5 м), округлюють до більшого цілого числа. Якщо в приміщенні багато кутів, що передбачає велику кількість розпилів і стиковок, плінтус беруть із запасом 1-2 шт.

Крок №2. Підготовка плінтусів для поєднання і стикування в кутах

За допомогою рулетки заміряють довжину стіни від одного кута до іншого. Переносять цей розмір на плінтус, зазначають місце розпилу.

У кутах, для отримання зрізів під 45°, використовується стусло. Його закріплюють на табуретці, столі або іншій рівній поверхні через монтажні отвори, наявні на станині.

Розпил кутових елементів виконується наступним чином:

1. Плінтус встановлюють у корпусі стусла в тому ж положенні, в якому він буде кріпитися до стіни. Тобто не плазом, а на ребро. Деякі моделі стусел забезпечені спеціальними затискачами, які дозволяють зафіксувати плінтус під час різання. Це гарантує, що зріз вийде рівним, а стик – ідеальним, без щілин.
2. Встановлюють ножівкове полотно в потрібне положення і виконують зріз. Наступний зріз роблять на другому плінтусі, який буде стикуватися з першим.
3. Плінтуса поєднують в кутку. Якщо між ними виникає зазор, то зрізи допрацьовуються за допомогою стусла і ножівки. Або ж з використанням наждачного паперу, закріпленої на бруску. Слід пам’ятати, що ідеального стикувального шва досягти навряд чи вдасться. Тому допустимим вважається проміжок до 0,5-0,7 мм, який можна заповнити шпаклівкою або герметиком під тон деревини.

Не завжди одним плінтусом можна перекрити довжину всієї стіни. Іноді доводиться використовувати 2-3 плінтуса, які поєднують по прямій лінії. Єдиної технології для стикування масивних плінтусів немає. Можна поєднувати їх торці прямо або під нахилом, але тоді доведеться використовувати ножівку і стусло для отримання рівних зрізів.

Крок №3. Свердління отворів під кріплення

Зазвичай масивні плінтуса монтують на саморізи або фінішні цвяхи. Кріплення виконується до стіни.

Для початку на плінтусах відзначають місця кріплень саморізів з кроком близько 50-80 см, на висоті від нижнього краю 20 мм. Свердлять отвори, виконують їх зенкування з допомогою конусоподібної насадки на шуруповерт. Так отримують поту – невеликі розширення для поглиблення капелюшків саморізів. В іншому випадку капелюшки будуть підніматися над поверхнею плінтусів і знижувати їх декоративний вигляд.

Крок №4. Кріплення плінтуса до стіни

Прикладають плінтус до стіни і крізь існуючі отвори відзначають на ній місця кріплень. По розмітці свердлять отвори з потрібним діаметром і відразу ж забивають пластмасові дюбелі. У дюбелі вкручують саморізи, міцно з’єднуючи плінтус зі стіною.

Замість саморізів можна використовувати тонкі фінішні цвяхи. Технологія кріплення залишається незмінною, тільки замість пластикових дюбелів потрібно брати дерев’яні. Використання цвяхів дозволяє отримати майже непомітне кріплення, завдяки невеликим капелюшкам. У той же час дерев’яні дюбелі не такі стійкі, як пластикові, і можуть випадати із стіни. Особливо якщо її поверхня гіпсокартонна або володіє вираженими нерівностями.

Крок №5. Маскування кріплень і стиків

Стики і місця кріплень (поту) зашпаровують герметиками, шпаклівками по дереву або воском. Після шліфування застиглого складу, плінтуса можна лакувати або покривати фарбою.

Відео приклад проведення монтажних робіт

Для того, щоб краще зрозуміти принцип встановлення дерев’яного плінтуса, дивіться відео-сюжет: