Встановлення розеток у ванній кімнаті – головні вимоги та інструкція по монтажу

Сучасні пральні машини та боілери – це потужні побутові агрегати. При їхньому встановленні необхідно потурбуватися про їхню безпечну експлуатацію, яка включає в себе вибір розетки, перетин кабелю та суворе дотримання інструкції з монтажу точки підключення. Встановлення розеток у ванній кімнаті стає важливим пунктом для безпечного прийому водних процедур.

Якщо машина-автомат встановлюється в приміщенні з високою вологістю, то розетка повинна бути із захистом від попадання води, перебувати на достатній відстані від підлоги і мати заземлення. Підключати кабель, що йде від санвузла до щитка, бажано через ПЗВ (пристрій захисного відключення).

Критерії безпечної експлуатації

Побутова техніка, яка використовувалась в минулому столітті, не встановлювалася стаціонарно в ванних кімнатах через підвищений рівень вологості в них. У таких приміщеннях дозволяється розміщувати розетки, якщо виконано наступні вимоги:

• підключення здійснюється до справної електропроводки, змонтованої з трьохжильного кабелю з серцевиною з міді;
• встановлюються розетки з корпусом, що має надійний захист від попадання води і бризок;
• в комплект електричного обладнання входить ПЗВ зі струмом відключення 10 мА;
• електропроводка обов’язково повинна включати заземлюючий контур, щоб потужна техніка підключалася через захисний контакт;
• бажано у ванній кімнаті виконувати прихований монтаж проводки з якісної ізоляцією її елементів за допомогою пластикової гофри.

Заземлення – обов’язкова умова при монтажі точок підключення в спільному санвузлі або ванній кімнаті, так як це приміщення з підвищеним рівнем вологості. Якщо немає заземлення для гасіння струмів витоку і відключення лінії, встановлюються ПЗВ і захисні трансформатори. Але в такому випадку ступінь безпеки недостатній. Фахівці не рекомендують використовувати подовжувачі та трійники для підключення потужних агрегатів. При неправильній організації електропроводки виникає ризик короткого замикання. Воно є причиною виходу з ладу навіть високоякісних побутових електроприладів.

Вимоги до проведення, ПЗВ та розеток

Першочергово необхідно забезпечити необхідну безпеку при експлуатації точок підключення. Важливо правильно підібрати всі складові. Починаємо з вибору розетки. Розетки кваліфікуються по потужності і по кількості споживачів електрики. Для потужних приладів, які потребують високого електроживлення, встановлюються розетки з номіналом в 16 А. Якщо в такому випадку взяти слабшу розетку, то можна очікувати, що корпус з часом почне плавитися, що може стати причиною пожежі або інших небажаних наслідків. Для малопотужних пристроїв, наприклад, фена підійде точка підключення номіналом 8 А.

Розетка, яку будуть встановити в санвузлі, обов’язково повинна мати підвищений захист від вологи і кришку для унеможливлення потрапляння в неї крапель води. Всередині вона ізолюється гумовими ущільнювачами, які зводять до мінімуму ймовірність іскріння між провідниками. Крім того, вона повинна мати додаткову контактну групу для заземлення. Кращий варіант для ванної кімнати – пристрій з вбудованим ПЗВ.

Розрахунок перетину кабелю

Для правильного розрахунку перетину дроту необхідно з’ясувати потужність агрегату, що буде живитися струмом. Здебільшого вона не перевищує 3 кВт. Цю інформацію можна дізнатися з технічної документації, що додається до апарату. Для машини досить перетину 1,5 кв. мм, але краще залишати невеликий запас, тому оптимальний параметр – 2,5 кв. мм. Якщо в приміщенні встановлено кілька потужних споживачів електроенергії – бойлер, душова кабінка чи інша техніка, то для кожного приладу слід зробити окрему точку підключення. А якщо є бажання змонтувати блок розеток, то для розрахунку перетину кабелю необхідно скласти потужність всіх пристроїв, які можуть бути включені одночасно.

При виборі провідника варто звернути увагу на матеріал, з якого він виготовлений – алюмінієвий або мідний. Для сучасної побутової техніки перший вид не підходить. Можна використовувати кабель з трьох жил з мідною серцевиною. Мідь обирають завдяки її хорошим електропровідним характеристикам та її стійкості до окислення і великому терміну експлуатації – 30 років.

Розрахунок пристрою захисного відключення та потужності автомату

Провід, що йде до електрощита від санвузла, підключають через захисне обладнання. Струм витоку в ПЗВ, до якого підводиться лінія для швидкого захисту, повинен становити 10 мА. Це пояснюється тим, що ванна кімната відноситься до приміщень підвищеної небезпеки через високу вологість. У приватному порядку встановлюють ПЗВ, які поєднані з автоматом захисту кабелю – диференціальні вимикачі. Модульні пристрої призначені захищати за трьома напрямками:

• від перевищення допустимих показників витоку струму;
• від перевантаження електричної мережі;
• від короткого замикання.

Якщо відсутній постійний ПЗВ в розподільному електрощиті, використовують мобільні пристрої, через які підключають побутову техніку до розетки. Але вони не гарантують повного захисту. Для того, щоб попередити коротке замикання, слід встановити додатковий автомат екстреного відключення. Він підбирається в залежності від перетину підведеного кабелю і навантаження на електромережу. Найчастіше беруть автомат на 16 А. Номінальний струм ПЗВ повинен перевищувати на одну категорію номінал вхідного струму.

Де розташувати розетку?

Вибираючи місце, щоб розмістити точку підключення, важливіше враховувати не близькість до електроприладу, який вимагає електроживлення, а висоту щодо підлоги і віддаленість від джерел води. Спільний вузол має не більше двох безпечних зон. При виборі місця необхідно врахувати наступні моменти:

• Відстань від рівня підлоги повинна бути не менше 60 см. Чим вище, тим безпечніше. Фахівці рекомендують розміщувати на висоті 130 см. Це необхідно для того, щоб при значному протіканні або прориві труб мінімізувати ризик контакту електрики з водою, що може стати причиною небезпечних ситуацій.
• Від джерел вологи і струменів води дотримуються відстані мінімум 60 см. Це дає можливість знизити ризик потрапляння води на включений агрегат, підвищується рівень безпеки.

Проектуючи розташування розеток, слід користуватися правилами улаштування електроустановок (ПУЕ). У них позначені 4 зони вологого приміщення:

• Нульова – попереду ванни, умивальника, близько змішувача і душової кабіни. У ній заборонено розміщення будь-яких електроприладів і всього, що пов’язано з електрикою.
• Перша – безпосередньо над або під умивальником, ванною, кабінкою душа на відстані 60 см навколо. Дозволяється установка приладів для забезпечення роботи сантехніки потужністю до 12 В.
• Друга – в радіусі більш 0,6 м. У цій зоні розміщують бойлери.
• Третя – можна розташовувати побутову техніку та розетки стандарту IPX4 (вологозахищені з кришкою від попадання води) з заземлюючим контактом, підключені через ПЗВ. Заборонено розміщувати розетки на холодних стінах, на поверхні яких можливе скупчення конденсату. Невдале розташування – під дзеркалом, так як під час прийняття ванни або душу воно потіє.

Інструкція із встановлення розеток у ванній кімнаті

На момент монтажних робіт в розподільному щитку повинно бути встановлено захисне обладнання: ПЗВ або автомат. Крім того, потрібно провести кабель в ванну кімнату або санвузол. Перед початком електротехнічних робіт потрібно переконатися, що в мережі відсутня струм. Це перевіряється викруткою з індикатором шляхом дотику до оголених кінців живлення. Потім готуємо посадкове місце.

Щоб приховати проводку, за допомогою перфоратора роблять канавку в стіні чітко перпендикулярно вгору до стелі. Там свердлять отвір, через який проходить провід із санвузла. Кабель в штробах закріплюють за допомогою дюбель-хомутів. Можна обійтися без цієї процедури, тоді отвір для проводки роблять в місці розетки і простягають кабель на інший бік стіни. Щоб намітити, де буде знаходитися точка підключення, прикладають корпус. Маркером роблять розмітку. У цьому місці перфоратором з коронкою по бетону вирізують круглий отвір. Отримане місце для розміщення точки підключення очищають від пилу і залишків будівельного сміття.

Підрозетник вибирають в залежності від матеріалу стін. Для бетонних використовують монтажні блоки, що не мають кріпильних елементів. В гіпсокартон вставляють спеціальні склянки із пластику з фіксувальними пластинами, які слугуютьть для фіксації зі зворотного боку аркуша. У підготовлений отвір ставлять підрозетник, закріплюючи його алебастром, цементним розчином або за допомогою спеціальних лапок. Заводять в нього кабель і по штробі виводять за межі санвузла, також фіксуючи рідким цементом.

Далі підключають до електропроводки. Усередині корпусу знаходиться блок з клемами, який потрібно з’єднати з прихованою проводкою. Для цього знімають декоративні деталі, щоб був доступний блок. Спочатку необхідно послабити болти на клемах, призначені для фіксування зачищених кінців провідників.

Для полегшення підключення ізоляція проводів пофарбована в різний колір. Заземлення має жовто-зелений колір, нульовий – синій або блакитний, фазний – коричневий або червоний. Виведені дроти  під’єднують до контактів і вставляють в клеми: фазний праворуч, нейтральний ліворуч. Заземлення підводять до клеми, розташованої зверху або по центру з написом PE, оснащеної вусиками, що знаходяться в коробці пристрою. Після підключення до корпусу всіх контактів його прикручують гвинтами або фіксують за допомогою розпірних лапок до підрозетників. Далі перевіряють якість з’єднання проводів і затяжку болтів на клемах і повертають на місце декоративну кришку.