Будівельний сайт – Будуєм Дім Як побудувати свій будинок Освіжитися в спеку можна і під душем, у ванні. За містом – в природному водоймищі. Дачникам у вихідні, якщо до річки, озера чи ставка далеко – теж під душем; влаштувати душ на дачі, який не поступається квартирному міського, самому, можна швидко і без великих витрат. Але басейн – зовсім інша справа. Крім мікроклімату, одне лише просте споглядання водного дзеркала дає доброчинний морально-психологічний ефект. Нарешті, як не крути, а власний басейн – це реально круто. Що теж важливо: в перенаселеному світі проблема самоствердження – одна з головних причин всіх вже діставших різних бід і негараздів. А справжня «крутизна» цілком може виявитися простіше у виконанні і дешевше показної;
Зміст статті (Содержание)
Басейни для дому і дачі
У місті, зрозуміло, не до басейнів. Хіба що на балконі, так він навантаження не витримає і навколишній пейзаж невідповідний. А ось дача, знову ж таки, інша справа. Але чи можливо влаштувати басейн на дачі, скажімо, в 6 соток, чистий, красивий, і корисний, а не застійну калюжу? І за умови, що вода у водопроводі платна, і дешевшати не стане, поки населення Землі зростає? А дебет саморобного колодязя або свердловини на воду навряд чи перевищить 200 л / добу, з яких 130-150 піде на господарські потреби і полив? Нарешті, на дачному клаптику кожен квадратний метр на рахунку, і який краще басейн, щоб користь від нього перекривала збиток від вилучення корисної земельної площі?
Всі ці проблеми вирішувані. Ми якраз тим і займаємося, як придбати або зробити басейн своїми руками, вклавшись в задані обмеження, та ще й не надриваючись понад сили і не витрачаючись понад можливостей середньої сім’ї. Для позитивного результату прикидок нам потрібно буде дізнатися:
- Для чого потрібен басейн?
- Скільки землі під нього можна виділити?
- Як укластися в витрати води не більше 50-70 л / доба?
- Як забезпечити сприятливий санітарно-гігієнічний стан свого штучного водоймища при заданих вище умовах?
- Який тип басейну найбільше підійде до наших умов?
Як його подешевше купити або ж, по можливості, як самостійно побудувати басейн обраного різновиду, конструкції і розмірів?
Що важливо
Громадські плавально-купальні штучні водойми, навіть якщо від води в них не несе хлоркою (сучасні засоби знезараження куди ефективніше і ніяк себе на проявляють на людях), образно кажучи, схожі на важкого хворого, підключеного до уйми апаратів, які замінюють життєво важливі органи , Для них, тобто для замкнутої системи регенерації води, під чашею (ванною) басейну передбачається сухий техповерх, що для середньостатистичного приватного власника абсолютно неприйнятно за всіма показниками. На дачі, при відносно слабоінтенсівному користуванні й достатку сонячної енергії, без цих складнощів можливо обійтися: в басейні потрібно створити самопідтримуючуся середу, санітарно-гігієнічні параметри якої знаходяться в межах встановлених норм. Адже ніхто не ллє антисептики в річку чи озеро, де купатися дозволено.
Сучасні технології дозволяють все водоочисне господарство для басейну об’ємом до 20-40 кубів умістити в невелику коробочку, яка розміщується в приямку або зовсім плаває у воді. Продаються такі пристрої найчастіше опціонально, а виробляються фірмами-партнерами виготовлювачів власне басейнів. З точки зору маркетологів споживчого товариства, це геніальний хід: виявивши, що пристойний літній басейн можна купити за 1-2 тисячі гривень, а зібрати на місці самому за годину, користуючись тільки викруткою, споживач купує. А через кілька днів, коли від декількох кубів води, за яку заплачено, понесе затхлістю, або дітвора зляже, наковтавшись обеззараженої підручними засобами рідини, піде шукати фільтр. І ось тут виявиться, що додатково витратитися доведеться в рази і десятки разів більше. Ми розберемося, як уникнути цих проблем з мінімальним ризиком і витратами. А крім того, приділимо увагу басейнам відкритого, з точки зору обороту води типу. У них за рахунок відносно невеликої втрати води створюється власний цикл циркуляції речовин.
Басейн для дачі – саме відповідне застосування для такого рішення і за розмірами, і за характером його використання. Власне, ми спробуємо створити маленьку водойму з близьким до природного кругообігом речовин; не стерильну лікарняну палату, а придатний для тимчасового проживання в ньому життєвий простір. Для цього, в принципі, достатньо обсягу в 1,5-2 куб. м, а при 40-50 кубах, що для 6-соточной дачі межа, планові водовтрати не перевищать зазначених 50 літрів на добу.
Басейн або ставок?
Тут з першого погляду начебто все ясно: для плавання і відпочинку – басейн, а для краси – вже ставок. Але, з одного боку, для справжнього оздоровчого ефекту потрібно не менше 6-8 змахів кролем, що вимагає простору від 15 м завдовжки і, з урахуванням розвороту, від 5 м шириною; спортивні плавальні басейни менше 25 м не бувають. На звичайній дачі така балія абсолютно нереальна. З іншого, декоративний ставок з самодостатнім і самопідтримуваним відкритим біоценозом можна створити в обсязі від 1,5-2 куб. м, як сказано вище. Нарешті, краса потрібна так само, як комфорт і здоров’я. Тому далі спробуємо розглянути всілякі види дачних водойм. Отже, чого ми бажаємо? Постійної ємності, в якій можна і поплескати, і більш-менш увійти в ритм хоча б по колу тихим брасом? Тимчасової купальні, яку прибирають в комору до наступного сезону? «Жабник», щоб квіти життя не перетворювалися на розкислу від спеки кропиву? Або куточок насолоди для очей; можливо, і рибний? Визначившись, і подивимося, що нам краще підійде.
Між іншим, англійською плавальні басейни називаються -Басейн. Що таке басейн, знають усі. Але хто де коли бачив напис «Плавальний басейн»? І тим же басейн позначаються калюжі, прибійні ванни, ставки і т.п. А басейн – це найчастіше вже щось технічно-комунальне: відстійник, резервуар водопостачання, відкритий напірний бак та ін.
Більш уваги приділимо басейнам плавальним; що стосується декоративних, торкнемося лише основні питання їх побудови та деякі особливості. Справа в тому, що будівництво декоративного басейну – лише самий початок його створення. Левова частка турбот і клопотів доводиться на налагодження живого середовища в ньому. Це коло тем вимагає особливого обговорення, і не одного. Хоча створити водний живий куточок може практично кожен: акваріумісти знають, що, чим більше «корито» і ближче за розмірами до природних водойм, тим простіше встановити в ньому потрібний біорежім.
А все разом можна?
Тобто, басейн, яким милуються і в якому купаються? Як в природному водоймищі, раз там схожий біоценоз налагодити можна? На жаль ні. І не тому, що в ставку можуть завестися п’явки, водні клопи та інша противно-кусюча живність. Справа тут в небезпеці для самого біоценозу від тих хто купається. У малій водоймі природні зв’язки працюють на межі. Одноразовий змив жиропоту з дитячого тіла може їх зруйнувати, і краса невимовна необоротно пропаде. Тим не менш, нічого страшного тут немає, були б руки не ледачі. Як побачимо далі, декоративний ставок повинен бути досить глибоким. При заданому обсязі площа його дзеркала виходить невеликою, всього в кілька кв. м. Значить, робимо втішний висновок: на ділянці в 6 соток цілком можливо влаштувати і декоративний, і плавальний басейни. Таке рішення має ще й ту перевагу, що плавальний може бути недорогим тимчасовим, а пристрій декоративного обійдеться в мінімум праці та витрат, тому можна відразу ж орієнтуватися на мінімальний обсяг.
Плавальні басейни
У всіх плавальних басейнів є спільний параметр – глибина. Якщо вона не перевищує 140 см (грубо кажучи, по груди або по плечі), басейн вважається дорослим. У дитячого глибина повинна бути ще менше, але про це ми далі поговоримо докладніше. Дрібні басейни придатні для плавання, ігор і забав на воді; будь-яких дозволів, оформлень для установки або самостійної споруди не вимагають.
Який басейн будемо брати? Або будувати?
Найпростіший випадок використання басейну – тимчасовий без обладнання з одноразовим наливом. Попросту освіжився – воду вилив, спітнів – налив. Тут можна обійтися взагалі чим попало і зовсім задарма; справа доходить до курйозів. Але про санітарно-гігієнічні норми при цьому краще не думати. Тим не менш, саморобний міні-басейн з підручних матеріалів можна зробити безпечним для здоров’я, і навіть користуватися водою в ньому неодноразово. Для цього достатньо застосувати саморобний фільтр скіммерного типу, про який мова піде далі.
Якщо потрібно всього лише освіжитися та побалуватися в спеку, то краще за все буде просто купити надувний мобільний басейн, кращого тут не придумаєш. Бувають вони 2-х істотно різних видів: з надувними бортами. І у вигляді комбінованої пневмоконструкції. Перші – найдешевші; ціни починаються від 1000 грн. Робляться із силіконового пластика (краще) або ПВХ (гірше). Глибина – не більше 90 см. Служать 3-4 сезони в самому кращому випадку, потім починають цькувати повітря, і полагодити неможливо. При зимовому зберіганні в неопалюваному приміщенні часто злежуються, тоді навесні його залишається тільки викинути. По ряду причин басейн з надувними бортами найбільше підходить для дітей, до чого ми ще повернемося. Комбіновані басейни виготовляються з міцного шаруватого матеріалу. Форму вони тримають під спільним тиском налитої води, повітря та власних напружень матеріалу, тому багато стійкіше і надійніше. Глибина – нормальна для дорослих басейнів. Служать, при акуратному користуванні, до 7-8 років. Коштують приблизно вдвічі дорожче «бортових». Для будь-якого надувного басейну велике значення має подушка. Ставити їх просто на пісок, хоч би й добірний річковий, як часто рекомендують, не можна однозначно: якщо вода налита постійно, днище дає текти протягом літа. Подушку потрібно застеляти або комплектною попоною (продається з моделями подорожче), або пакувальним картоном, дешевим поролоном і т.п., а поверх нього – брезентом або пластиковою плівкою.
Примітка: вода у начебто одноналивнім басейні може бути одна і та ж усе літо при використанні скіммерного фільтра, покупного або саморобного.
На землі або в землі?
Басейн, який стоїть на одному місці хоча б весь спекотний сезон та / або вимагає для збирання-розбирання виробництва робіт із застосуванням інструменту, вважається вже стаціонарним. «Розборки» з такими почнемо з ув’язки в ландшафтному дизайні і ергономіці. З цієї позиції басейн або заглиблений в ґрунт, або будується на його поверхні. Перший набагато легше вписати в пейзаж, але, крім багато більшої трудомісткості, для підведення комунікацій і розміщення обладнання до нього необхідний приямок з люком. Багато без нього обходяться, а влада на приватні басейни поки не дивиться. Але кількість басейнів в побуті зростає стрімко; 2-3 гучних ПП, або статистика витрачання води «виїде», і піде кампанія щодо упорядкування. Вартість же і трудомісткість приямка порівняно із загальним обсягом робіт невеликі, та й самому так зручніше. Тому, якщо планується спорудження вкопаного басейну, то приямок краще передбачити відразу.
Примітка: вкопаний басейн в будь-якому випадку краще за все робити з бетону. По суті, в даному випадку це безальтернативний варіант;
У наземному басейні замість приямка можна влаштувати нішу в декоративному обрамленні. Якщо такий басейн буде повністю саморобним каркасним, див. далі, то це найвигідніше рішення. Взагалі для самостійної споруди наземний басейн оптимальний: праці і грошей знадобиться на порядок менше, конструкцію можна вибирати практично будь-яку, і в околиці вписується теж непогано, були б смак і старання. Б
Будувати чи збирати?
Трохи дорожче надувного обходиться каркасний басейн з м’якою пластиковою чашею. Їх найчастіше беруть, плануючи жити на дачі довгий час. Круглий діаметром 2,3 м і глибиною 110 см на ПП каркасі можна знайти за 1500 грн. Установка водойми також не складна: за уважного прочитання інструкції на неї дилетанту потрібно до 2-х годин; з інструменту – хрестова викрутка. Днище каркасного басейну не так напружене, як надувного, тому розбірний басейн можна ставити на непідготовлену площадку; досить прибрати з місця установки все гостре і тверде: камінчики, сучки та ін. Хоча з подушкою басейн, зрозуміло, прослужить довше. Чаша ремонтопридатна: латку, якщо потрібно, накладають зсередини на силіконі, і тут же, поки він не застиг, зв’язують капроновою ниткою. В цілому, 7 років для каркасного басейну ще не старість. Є у даної конструкції ще одна перевага: чаша може бути виготовлена самостійно з поліпропілену, а каркас – з дерева або тонкостінного профілю для гіпсокартону з подальшою обробкою за смаком і вмінням. Про зварювання водопровідних поліпропіленових труб всі знають, але, виявляється, в домашніх умовах можна зварювати і листові ПП. Товщина листа ПП для глибини 60 см при розмірах 2,5х4 м – від 1,5 мм. Раз вже мова пішла про обробку, потрібно сказати ще, що для покупних каркасних басейнів можна недорого придбати пластиковий екран; за бажанням – з малюнком та картинками, що прикриє несучу систему і зробить басейн приглядніше. Найдешевші екрани – м’які, щось на зразок фотообоїв. Ними можна обертати будь-яку чашу, комбінувати тон і забарвлення з різних сторін. Загалом, оптимум.
Примітка: порада – якщо будете вписувати каркасний басейн в навколишній пейзаж екраном, не захоплюйтеся дельфінами, восьминогами і т.п. Краще виглядають, виходячи з навколишнього оточення, наземна рослинність, характерний для даної місцевості пейзаж та ін.
Завдяки своїм перевагам м’які каркасні басейни набули найбільшого поширення. Однак непоганим попитом користуються і ємності з жорсткою чашею. Головне їх достоїнство – збірний басейн можна вкопувати в грунт, потрібно тільки захистити каркас від зосереджених навантажень при його переміщеннях. Робиться це за допомогою вбитих у землю арматурних прутів. Потім до прутів зовні прикріплюють дротом будь-який жорсткий стійкий листовий матеріал, хоча б плоский шифер, і виробляють зворотну засипку. Домагатися повної жорсткості огорожі не потрібно, його справа – розподілити бічні навантаження на каркас. Однак пам’ятайте: це рішення на 3-4 роки максимум, поки не набереться коштів на будівництво капітального басейну.
Про готові чаші
Тут виникає питання: а чи не краще буде купити готову чашу і вкопати її? Можна, якщо мова йде про невеликий басейн простої форми; чаші для них, відлиті заодно з каркасом, є у продажу і коштують недорого. Але якщо мова йде про готову чаші складної форми, змінної глибини, зі сходинками та ін., То, по-перше, ціна буде зовсім інша. По-друге, будь-який цілісний пластиковий басейн розрахований на експлуатацію під відкритим небом з краях з теплим рівним кліматом, а в помірних широтах – в закритих опалювальних приміщеннях.
Про банні басейни
Перш ніж переходити до будівництва, подивимося, який басейн потрібен в баню. Не завжди ж можна побудувати лазню на крутоярі над виром, де з дна б’ють ключі, взимку тримається ополонка, а влітку вода крижана. Тут до нього додаються вимоги по-перше, не порушувати банний мікроклімат, по-друге, досить довго тримати воду прохолодною при підвищеній зовнішній температурі. Їм задовольняють басейни дерев’яні. Японці понад усе цінують лазневі басейни з криптомерії. Басейн із звичайного дерева можна захистити зсередини від впливу вологи м’яким пропіленовим вкладишем.
Примітка: якщо у вас не лазня, а сауна, то ставити басейн в парілці не можна, інакше пар ніколи не буде сухим.
Про фільтри
Скіммерний фільтр. Вода грошей коштує, а в басейн її потрібні куби і десятки кубів, зливати які щодня / через день теж нереально. Сипати у воду хлорку – небезпечно для здоров’я, в сучасних басейнах вода знезаражується при фільтрації. За способом басейни діляться на переливні і скіммерні. У перших вода безперервно стікає через грати по периметру резервуара в жолоб, подається насосом через систему регенерації і поступає назад в чашу. По другому забір води проводиться плаваючим на гнучкому шлангу водозабірником – скиммером. Скіммерна система виявляється досить ефективною при меншій вартості в невеликих басейнах, що нам і потрібно. Для зовсім маленьких, до 30-40 кубів, все водоочисне господарство об’єднують в один пристрій, також званим скіммером.
Коштують фірмові скиммери сотні, а то й тисячі доларів, але не менш ефективний саморобний фільтр для басейну виходить з акваріумної помпи. Зараз випускаються помпи продуктивністю до 2500 л / год, а для чаші на 10 кубів вистачить 1200. Більш того, помпи комплектуються насадкою на вихідний патрубок з повітряним інжектором, що поліпшить очистку, і похило-поворотним дефлектором, що дозволяє направляти струмінь куди потрібно. Власне очищення проводиться стандартними картриджами для скімерів калібром 50 або 60 мм з розрахунку 1 на кожні повні або неповні 3 куба води. Вистачає їх на місяць, а поміщаються вони в пропіленову або ПВХ трубу відповідного діаметру, насаджену на всмоктуючий патрубок помпи. Забір води проводиться в 20-30 см від дна. Однак при неправильному виконанні такий пристрій може виявитися смертельно небезпечним. Тому, пам’ятайте: Підтягати до басейну електрокабель з розеткою не можна, потрібно шнур помпи подовжити і протягнути в приміщення; Зчеплення штатного шнура і подовжувача виконується за всіма правилами електробезпеки і додатково ізолюється 3-4 шарами термотрубки, кожний наступний перекриває попередній не менше ніж на 40 мм в обидві сторони; Акваріумна помпа – погружається, мотор в ній охолоджується забортною водою, тому навіть короткочасне її осушення неприпустимо, воно призведе до негайного псування помпи і аварії мережі живлення; Помпа встановлюється строго вертикально; Саморобний фільтр включається обов’язково через окреме УЗВ (пристрій захисного відключення) не більше ніж на 6,3 А. Краще всього поставити для фільтра розетку з вбудованим магнітоелектронним УЗВ.
Про побудову басейну
Припустимо, вирішили ми все-таки будувати капітальний бетонний басейн. Технічно тут найпростіше (але далеко не елементарне) рішення – чашу формувати в незнімній опалубці з пінополістиролу. Технологія доступна починаючому майстрові. Але виходить накладно: касетна опалубка з комплектуючими коштує чимало. Однак питання морозостійкості чаші відпадають, тому бетон з водою не контактує. В іншому випадку доведеться врахувати власне водопоглинання бетону. Вологою він в басейні насититься до межі, через що до наступної весни чаша піде тріщинами. Тому будівництво басейну своїми силами має цілий ряд особливостей.
Подушка
Піщано-гравійна подушка під плиту потрібна посилена, по 20-25 см того й іншого. Кожен шар ретельно трамбується і вирівнюється по горизонту, інакше чаша трісне.
Плита
Товщина плити днища – 300-400 мм. Армування – 200х200х200 мм; арматура – 8-А-III ГОСТ5781-82, 10-А-III ГОСТ5781-82, 12-А-III ГОСТ5781-82 і 14-А-III ГОСТ5781-82, для ємності, відповідно, до 10 кубів, 10-20 кубів, 20-30 кубів і 30-50 кубів. З’єднання прутів – тільки вузький 2 мм в’язанням дротом, зварювання неприпустиме! Також неприпустимо застосування композитної арматури і в’язка пластиковими «краватками»! Під таким вантажем моноліт можливо не витримає. Тому арматурний каркас ізолюють від грунту, підкладаючи під вузли уламки силікатних цеглин рівної товщини. В даному випадку потрібні саме силікатні, вони зцементуються з розчином в одне.
Бетон
Заливати плиту краще готовим гідрофобним бетоном В25П4 W-6 або аналогічним йому. Саморобний морозостійкий бетон можна замісити наступного складу, в розрахунку на 1 куб. м готового розчину: Цемент С500 – 327 кг. Пісок дрібних фракцій – 625 кг. Щебінь гірський (без поду) – 1270 кг. Вода технічно чиста – 177 л.
Борти
Борти чаші формуються з того ж бетону на такому ж каркасі. Заливання виробляється поясами по 0,5-0,6 м методом ковзної опалубки. Кожен пояс заливається пошарово.
Примітка: і плита, і борти заливаються обов’язково з віброущільненням. Борти також деаерують (випускають бульбашки), як при влаштуванні стрічкового фундаменту.
Кути
Кути чаші вкрай бажано виконати округленими всередині
Цікавий варіант
Для описаного вище будівництва на 6-соточной дачі або приватному господарстві, швидше за все, просто не знайдеться місця. У такому випадку може виручити басейн у дворі, виконаний за старою радянською дачною технологією. Хто пристосував цілком серйозне винахід для своїх потреб, невідомо, але з’явилися такі басейни після того, як в «Науці і життя» була надрукована стаття про будівництво Північнокримського каналу. Його творці зіткнулися з проблемою водовтрати: трасу треба було провести в грунтах, які в необмежених кількостях поглинають воду. Традиційні методи гідроізоляції виявлялися непомірно дорогими, тому вирішили примусити канал ціною деяких початкових водовтрати сформувати ізолюючу подушку самостійно. Для цього використовували таку властивість дешевого поліетилену, як напівпроникливість. Попросту – здатність пропускати вологу в бік меншого тиску, як би малий не був його градієнт. З напівпроникливістю пластикових мембран стикався кожен, хто через нерозуміння купував бочкові соління, або, скажімо, оселедець, в пластиковому пакеті і пхав його в сумку з іншими продуктами.
Користувалися ними таким чином: Приїхавши на дачу, виливали у воду бульбашку метиленовогосинього; це та сама синька, яку використовують в медицині і для підсинювання білизни. Їдучи, укладали поперек чаші жердини і накривали її плівкою, для захисту від сміття. Восени сезонну мембрану і пісок під нею прибирали і викидали, а постійну чистили і мили. Чашу на зиму залишали відкритою, щоб промити опадами. Навесні знову підсипали піску, настилали сезонну мембрану, і т.д. Вода в такому басейні стерильно чистою не бувала, але й не виходила за межі придатності для купання. Штука в тому, що забруднення просочувалися через сезонну мембрану і осідали в піску, а назад їх не пускала напівпроникливість. Те, що проходило в постійну мембрану, взимку змивалося в грунт. Ну, а синька – це вже скоріше для підсинювання води, хоча і вона антисептик і в такій концентрації безпечна.
«Жабник»
Дитячий басейн повинен бути меншим чим дорослий, це само собою зрозуміло. Гранична глибина – 60 см. Але є ще 2 важливих вимоги. Перше – басейн для дітей потрібен одноразово наливати. Розбишакуватій дрібноті як не говори, а, вибачте, малу нужду у воду хтось та справить, сам того не помітивши. Біоциди для дитячих басейнів є у продажу, і застосовувати їх обов’язково потрібно, але все одно – купатися там 2 рази в одній і тій же воді не можна. Друге, з причини тієї ж пустощі – в басейні не повинно бути нічого, про що можна розбити ногу або подряпатися. Включаючи зовнішні деталі каркаса з днищем. Змусити «водяних мишенят» не пірнати неможливо.
З готових конструкцій цим умовам цілком задовольняють басейни з надувними бортами; ще краще – встановлені на підстилку з м’яких матів. А, як кажуть, на швидку руку і даром, в басейн можна перетворити їх же пісочницю, праворуч там же.
Підігрів
Підігрів води в басейні потрібен і влітку. Теплі, як парне молоко, брудні калюжі НЕ рахунок, там інша фізика. Для літніх басейнів в середній смузі потрібно близько 200-300 Вт на 1 кв. м водного дзеркала, що по грошах виходить не надто привабливо. Гріти воду електроприладами абсолютно неприпустимо. Потрібно в дні басейну влаштовувати щось на зразок теплої підлоги і гнати по змійовику теплоносій. Що теж складно і дорого. Проблему вирішує сонячний підігрів. Спеціально для басейнів випускаються гелійові нагрівачі, що дають великий потік води при відносно невисокій температурі. Звичайних сонячних панелей тут знадобилося б понад 10 кв. м.
