Очищаючі і захисні засоби для лінолеуму: види та методи нанесення

Довговічність лінолеуму безпосередньо залежить від грамотного і регулярного догляду за ним. Покриття ПВХ потребують періодичних (щоденних) прибираннях, нанесенні захисних покриттів і, по мірі необхідності, генеральних прибираннях із залученням клінінгової техніки. Всі ці заходи проводяться з використанням спеціалізованих засобів: очищувачів, стрипперов, поліролей (лаків, мастик, полімерних емульсій). Деякі з них служать для очищення покриттів, інші – для створення міцної захисної плівки на поверхні.

Засоби для щоденного прибирання – очищувачі

Щоденний догляд за лінолеумом – звичайна вологе прибирання. Більшість власників ПВХ покриттів і мармолеумов (натурального лінолеуму) воліють мити їх чистою водою без використання спеціальних засобів. Однак ефективність такого прибирання не завжди виявляється на належному рівні. Звичайна вода не в змозі змити безліч забруднювачів, які, залишившись на покритті, в’їдаються в нього, стають причинами виникнення мікроскопічних подряпин. У результаті верхній шар лінолеуму піддається стиранню, погіршується його зовнішній вигляд.

Щоб не тільки очистити поверхню лінолеуму, але і забезпечити йому микрозащиту від ушкоджень, у воду для миття додають спеціальні очищаючі засоби. Вони розчиняють найдрібніші частинки бруду, які потрапили в пори лінолеуму, а також зміцнюють (або створюють!) його захисний шар. Іншими словами, після нанесення очищувачів, покриття не тільки стає чистим, але і отримує захист від проникнення і прилипання забруднень (у вигляді мікроплівки на поверхні). Захисний шар також може мати помітним декоративним блиском і антиковзаючим властивостями.

При виборі очисника особливу увагу приділяють його призначенням. Існують універсальні бюджетні кошти, які годяться для обробки підлог з різних матеріалів. Наприклад, Mr. Proper, Glorix, Mr. Muscle. Від них не слід очікувати особливого ефекту, їх призначення – винятково ліквідація свіжих, невъевшихся забруднень. Для догляду за дорогими лінолеумом слід віддати перевагу спеціалізованим очисникам, наприклад, з лінійки засобів Mellerud, Wa-Lin, Econa-Konzentrat, Forbo (888,891).

Особливу увагу слід приділити вибору очищувача для натурального лінолеуму. На етикетці обов’язково має бути вказана можливість його нанесення на мармолеум. Справа в тому, що цей матеріал є нестійким до речовин з розчинювальними властивостями, кислот і лугів. Тому очищувачі для мармолеум повинні бути щадними з мінімальним вмістом агресивних речовин. Серед таких засобів можна виділити Forbo (888,891), Li-Ex, Procur Konzentrat.

Багато хто (особливо професійні) очисники годяться не тільки для щоденного прибирання, але і для періодичної глибокого чищення лінолеуму. При цьому використовується більш концентрований розчин засобу.

Всі засоби-очищувачі є концентратами, тобто вимагають розведення у воді. Концентрація готового розчину залежить від використовуваного засобу і процентного вмісту миючих речовин. Наприклад, для щоденного прибирання достатньо розвести 1 ковпачок концентрату Forbo 888 в 10-15 л води.

Мити лінолеум отриманим розчином найефективніше за допомогою швабри з мопом (насадкою) з мікрофібри. Підлогу протирають очищаючим розчином, чекають його висихання. Деякі очисники вимагають повного змивання чистою водою.

Засоби для глибокого очищення (розмивання) – стрипперы

Для підтримки чистоти лінолеуму в квартирі або невеликому приватному будинку досить проводити регулярне прибирання з допомогою звичайних очисників. Але, навіть у цьому випадку, через 1-2 роки буде видно, що покриття вже зносилося. В офісах, ресторанах, лікарнях, торгових центрах період візуального зістарювання лінолеуму виникає ще раніше. Для «омолодження» покриття застосовуються засоби глибокого очищення – стрипперы Вони призначені для розчинення глибоко в’їдаються забруднень, видалення подряпин і старих шарів зношених поліролей (мастик).

Велика частина стрипперов – агресивні лужні розчини. Для очищення лінолеуму ПВХ застосовують стрипперы з рівнем pH в межах 11-15. Наприклад, Crowbar (від Butchers) характеризується pH 14,1. Стрипперы для натурального лінолеуму більш щадні, їх показник pH не повинен перевищувати 10. Приміром, Lino (від Berner) в робочому розчині має pH 10, а нейтральний засіб «Інтерхім 105» — pH 7.

Глибока очистка стріпером називається размывкой або стрипперингом. При цьому на очищувану поверхню наносять стрипер, а потім обробляють її дисковими машинами. Тому глибоке очищення зазвичай доручають клінінговим компаніям, в арсеналі яких є спеціалізована техніка.

Очищення стрипперами проводиться в кілька етапів:

1. Концентрований стрипер розчиняють у холодній воді (гарячу воду використовувати не рекомендується із-за можливого випаровування летких речовин стриппера і зниження ефективності розчину). В залежності від складу стриппера і бажаної інтенсивності очищення, концентрація кошти у воді може бути різною. Наприклад, засіб Time Buster (від Butchers) вимагає розчинення у воді в концентрації 1:1 – 1:3 – для інтенсивного очищення, в концентрації 1:6 -1:10 – для середньої очищення (звичайної), в концентрації 1:10 – для очищення мармолеум.

Крім концентратів існують стрипперы, готові до вживання. Наприклад, стрипер «Інтерхім 104» поставляється в пляшці з розпилювачем, його призначення – глибоке очищення поверхні у важкодоступних місцях (біля стін і плінтусів, під батареями).

2. Проводять тест сумісності стриппера з очищається поверхнею. Для цього виконують розмивання на невеликій поверхні лінолеуму. Бажано, щоб це було місце, яке в подальшому буде закрито меблями.

Пробну розмивання проводять наступним чином. На обраному ділянці лінолеуму, з допомогою мопа, розподіляють розчин стриппера. Залишають його вбирається в поверхню на 15 хвилин. Далі виконують механічну обробку і змивають засіб водою. Очікують повної просушки лінолеуму і оцінюють результат. Якщо після проведених операцій покриття знебарвилася або на ньому з’явилися інші нехарактерні зміни, то використаний стрипер не підходить. Необхідно скористатися іншим. Якщо все нормально, то виконують наступний етап розмивання.

3. Розчин наносять на лінолеум мотузковим мопом типу «кентуккі». Засіб наносять рясно, змочуючи їм поверхню. Площа для нанесення (якщо обробка проводиться одним майстром) не повинна перевищувати 20-25 м2.

4. Розчин стриппера витримують на підлозі 10-15 хвилин. У цей час проводять ручну механічну обробку (з допомогою щіток-прасок, ручних падова) у важкодоступних місцях покриття. Наприклад, уздовж плінтусів, під батареями – там, де обробка роторною машиною скрутна.

5. Після закінчення часу витримки, підлогу обробляють роторною машиною з заходом. Колір пада вибирають в залежності від бажаного ступеня шліфування. Чим темніше пад, тим він жорсткіший, відповідно, грубіше виконувана ним шліфування. Найбільш придатними для лінолеуму є червоні, зелені і сині пади.

6. Розчин стриппера прибирають з поверхні водососом.

7. На поверхню лінолеуму рясно наносять воду, вичікують 2-3 хвилини і збирають всю воду водососом, підлогомиючої машиною або вручну – за допомогою швабри. Далі покриття просушують. При необхідності прискорення просушування, підлогу протирають сухим чистим мопом.

Стрипперинг – процедура, що входить до складу заходів з генерального прибирання лінолеуму, пропонованих клінінговими компаніями. Розмивання не здійснюється сама по собі. По її закінченні завжди виконується покриття лінолеуму поліролями.

Захисні засоби – поліролі (мастики, лаки, полімери, емульсії)

Для того, щоб захистити лінолеум від передчасного зносу і надмірного забруднення, застосовують захисні склади – поліролі. Вони поставляються в рідкому вигляді (в каністрах пляшках) і після нанесення на поверхню підлоги, утворюють захисну плівку. Крім підвищення зносостійкості лінолеуму, така плівка покращує його декоративні властивості, надаючи блиск. Глибоким глянцевим блиском мають поліролі «Інтерхім 301», «Інтерхім 305», «Інтерхім 306». Покриття «Інтерхім 302» робить лінолеум напівматовим, а «Інтерхім 303» — матовим, з приглушеним атласним блиском.

Слід зауважити, що захисні засоби часто мають різні назви, хоча у всіх випадках мається на увазі один і той же вигляд покриття. Часто зустрічаються назви поліролей – мастики, лаки, віск, полімери, емульсії. Все це – одне і те ж.

Традиційний склад поліролей для натирання лінолеуму: водні дисперсії акрилових сополімерів, водні емульсії восків (натуральних або синтетичних), коалесценты, додаткові компоненти (для вирівнювання поверхні, зменшення піноутворення) і консерванти. До складу можуть вводитися й інші речовини, наприклад, поліуретан, який робить лінолеум практично «наливними підлогами». Поліуретан надає додатковий блиск покриття, збільшує (у порівнянні зі звичайними поліролями) зносостійкість. Однак поліролі з поліуретаном мають і недолік – після закінчення експлуатаційного строку вони дуже важко змиваються з покриття.

Виділяють два типи поліролей: неметаллизированные і металізовані. До складу металізованих поліролей додатково вводять іони цинку, підсилюють стійкість і блиск покриття. Неметаллизированные поліролі «металевої» захисту не мають, тому зношуються швидше. У той же час такі склади дешевше, простіше відмивати з покриття, за ними легше доглядати. Металізоване покриття робить лінолеум практично «непробивним», але вимагає особливої технології нанесення і змивання. Такий захист можна наносити на лінолеум у всіх кімнатах, крім тих, де присутня велика вологість (кухня, ванні кімнати). При впливі води (наприклад, при великій вологості, попаданні води на покриття і появі стоячих калюж) металізоване покриття каламутніє, втрачає свої експлуатаційні властивості.

Методика нанесення поліролі на лінолеум:

1. Лінолеум ретельно очищають, рекомендовано робити це за допомогою стрипперов, тобто виконувати глибоке очищення. Справа в тому, що будь-які забруднення на лінолеумі призведуть до погіршення адгезії захисного шару поліролі, що загрожує його відшаруванням. Адгезію погіршать і старі шари поліролей, тому вони теж підлягають видаленню стрипперами.

Очищати слід не тільки колишні в експлуатації, але і тільки що укладені, нові покриття. На сучасних лінолеум виробники часто залишають мікроскопічний захисний шар (щоб матеріал не злипався, будучи в рулонах). І його необхідно зняти перед нанесенням нового шару поліролі, щоб уникнути проблем з адгезією.

2. Лінолеум промивають чистою водою для видалення лужного складу стрипперов.

3. Полирующую рідина з каністри (або іншої тари) виливають на підлогу паралельними «доріжками». Відстань між ними – 1,5-2 м. Якщо ширина приміщення менше 2 м, то розливають одну «доріжку» по центру. Для формування першого захисного шару поліролі, «доріжки» розташовують паралельно напрямом падаючих променів від основного джерела світла (зазвичай це – саме велике вікно).

4. Поліроль розподіляють по всій підлозі перпендикулярно напрямку «доріжок» з допомогою коротковорсового мопа (шириною 50 см) з мікрофібри. Розподіл виконують фігурою «лежача вісімка», без відриву мопа від підлоги.

5. Після висихання першого шару поліролі (15-30 хв), виконують нанесення другого шару. При цьому «доріжки» розливають поперек напрямку «доріжок» першого шару. Таким чином, після розподілу мопом виявляється, що шари поліролі нанесено перпендикулярно один одному.

Слід зауважити, що перехресний спосіб нанесення не завжди використовується. Наприклад, у вузьких довгих коридорах може бути незручним нанесення перпендикулярних шарів. Тоді всі шари наносяться в одному напрямку. «Доріжки» розливають вздовж коридору, а потім розподіляють короткими рухами (по ширині коридору) фігурою «лежача вісімка».

6. За такою ж системою наносять інші шари поліролі. Для формування ефективного захисту їх повинно бути від 2 до 6 (всього). Кількість шарів залежить від складу конкретної поліролі та величини його «сухого залишку». Під «сухим залишком» мають на увазі співвідношення маси нелетких речовин (тих, які і будуть формувати захисну плівку) до загальної маси мастики.

Приклад: якщо поліроль має сухий залишок, рівний 25, те це означає, що при висиханні речовини, тільки 25% його складу залишиться на поверхні лінолеуму і сформує захисну плівку, решта 75% — випаруються. Припустимо, у двох різних поліролей величини «сухого залишку» відрізняються в 2 рази. Відповідно, при формуванні з їхньою допомогою захисної плівки однакової товщини, буде нанесено в 2 рази більше шарів тієї поліролі, показники «сухого залишку» у якої менше.

Повне висихання захисного шару поліролі відбувається через 8-10 годин. У цей період поверхня не повинна відчувати навантаження (по лінолеуму не можна ходити і встановлювати меблі). При нанесенні і сушці поліролі необхідно, щоб у приміщенні дотримувалися певні кліматичні умови: відсутність протягів і прямих сонячних променів.

Найпоширеніші помилки, яких припускаються в технології нанесення полімеру:

• Недостатнє очищення поверхні лінолеуму перед нанесенням полімеру. В заходи по очищенню можуть входити процеси глибокої чистки (з допомогою стрипперов або концентрованих очищувачів), регулярного чищення (з допомогою щоденних очищувачів). У будь-якому випадку всі очисники – хімічні речовини, більшість з них мають у складі луг. Тому, перш, ніж наносити поліроль, всі хімічні речовини повинні бути змиті з поверхні чистою водою. При необхідності змивку проводять 2 рази. При поганій промиванні підлоги полімерний шар може помутніти, придбати сіруватий відтінок або ж відшаруватися від підстави.
• Просушування завданої полімеру при протягах. Така помилка призводить до відшарування захисного шару у вигляді смуг.
• Нанесення наступного шару полімеру на недостатньо висушений попередній шар. У цьому випадку полімерна плівка буде нерівною, каламутною. У середньому, висихання шару триває 15-30 хвилин. Однак цей період може як зменшуватися, так і збільшуватися, залежно від вологості повітря і температури в приміщенні. Щоб дізнатися, висохла поліроль чи ні, досить доторкнутися до покриття тильною стороною долоні. Якщо покриття виявиться липким на дотик, значить, воно ще не просохло і потрібно почекати ще.

Нанесення поліролей є заключним етапом генерального прибирання лінолеуму. Після цього досить регулярно мити покриття з одним з обраних (в ідеалі – професійних) очисників. Тоді лінолеум на довгі роки збережеться в первісному свіжому стані.