Як зробити розчин для штукатурки стін

Штукатурка – невід’ємний етап будь-яких ремонтних робіт. Завдяки цьому процесу, поліпшуються споживчі властивості оброблюваних поверхонь, підвищується надійність і довговічність стін. Але як правильно зробити розчин для штукатурки?

Якісно приготовлена і добре нанесена штукатурка перешкоджає поширенню цвілі і грибків, видаляє всі нерівності, відколи і механічні дефекти, а також сприяє зміцненню основи.

Особливості штукатурки – нанесення в три шари

Розчин для штукатурки стін легко зробити своїми руками. Він необхідний для вирівнювання поверхні. Ця операція потрібна як при проведенні зовнішньої обробки, так і внутрішньої. Від місця нанесення матеріалу залежать характеристики і вимоги до матеріалу. Так, для виконання ремонтних робіт всередині приміщень знадобиться технологічна і пластична маса, тоді як зовнішні суміші повинні бути в першу чергу стійкими до перепадів тиску і температури, морозотривкими і чинити опір впливу вологи.

Штукатурний розчин наносяться на поверхні всіх типів і видів. Виконується оштукатурювання фанери, листів ДСП, дерев’яних елементів, шлакоблоків і пінобетону, цегляної кладки, бетону. Займаючись виготовленням в домашніх умовах відповідного складу дуже важливо звертати увагу на адгезію готового продукту при виборі компонентів і пропорцій.

Правильна штукатурка

Правильна технологія нанесення штукатурки на стелю і стіни включає в себе три основних етапи:

Набризка – це перший шар, який потрібно нанести на будівельне основу. Він необхідний для заповнення та вирівнювання найбільших пор і дефектів поверхні, а також для забезпечення відповідного рівня адгезії та зчеплення наступних штукатурних шарів. При його формуванні не використовуються додаткові елементи, такі як вапно і глина, а товщина покриття не повинна перевищувати 4 мм.

Другий рівень, який отримав назву ґрунт, за обсягами істотно перевершує попередній і досягає 20 мм. На відміну від рідкої набризки, цей шар своєю консистенцією більше відповідає густому пластичному тісту. Його завдання полягає в максимальному вирівнювання площі основи, незалежно від її шорсткості.

Останній етап робіт – нанесення на поверхню накривки, яка потрібна для фінішного згладжування нерівностей і дефектів основи. Товщина шару становить від 3 до 5 мм. Води тут додається стільки, щоб домогтися максимального рівня пластичності та в’язкості розчину. Після накривки залишається лише білити або фарбувати стіни або клеїти на них декоративні шпалери.

Які компоненти потрібні для приготування суміші?

Багато новачків, намагаючись зробити розчин для штукатурки своїми руками, вже з самого початку порушують процес змішування. Він дуже важливий, оскільки від якісного та правильного замішування залежать ключові характеристики готового складу. До числа основних компонентів варто віднести воду, наповнювач і в’яжучу речовину. При необхідності вводять додаткові матеріали, включаючи різні добавки і пластифікатори.

В’яжуча речовина для штукатурки

У ролі в’яжучою речовини може використовуватись глина і вапно. Але найпопулярнішим і найбільш ходовим матеріалом є цемент. Він чудово підходить для приготування суміші, яка в подальшому використовується для зовнішньої або внутрішньої обробки. При цьому він є найдорожчим варіантом, оскільки за якістю, надійністю і міцністю інші інгредієнти йому серйозно поступаються.

Вибираючи серед безлічі різновидів, найлегше зупинитися на цементі марки М400. Ця суха універсальна суміш, оскільки задовольняє всі вимоги. Він чудово підходить для обробки ванних кімнат, кухонь, прихожих, а також віталень. Якщо бюджет обмежений, а ремонт проводиться в другорядних конструкціях, на зразок підвалів або цоколів, то раціональним рішенням стане придбати цемент М300.

На міцність штукатурки впливає безліч факторів, але найважливішим є марка цементу. Чим цей показник вищий, тим якіснішим вийде розчин.

Для зовнішнього оздоблення фахівці рекомендують віддавати перевагу матеріалам з позначенням М500. Така продукція показала себе з найкращого боку в умовах підвищеної вологості і постійних перепадів температури.

Наповнювач для штукатурного розчину

Визначившись з в’яжучою речовиною, залишається лише розібратися з наповнювачем. Тут єдиним і беззаперечним фаворитом є звичайний пісок. Рекомендується брати чистий річковий дрібної фракції, що забезпечить максимальне змішування всіх інгредієнтів майбутньої штукатурки. Разом з цементом він формує ідеальний матеріал, що відрізняється стійкістю до розтріскування і високим рівнем міцності.

Найпростіша і затребувана пропорція приготування штукатурної суміші на основі цементу включає в себе одну частку в’яжучої речовини і три частини піску. Цей рецепт підходить практично для будь-яких приміщень. Вода додається для утворення розчину необхідного рівня в’язкості. Для кімнат з нормальним рівнем вологи наповнювача можна додати трохи більше. Якщо ж потрібно домогтися пластичності, то правильне співвідношення передбачає використання однієї порції цементу і двох частини піску.

Існує безліч пластифікаторів і добавок, що можуть збільшити м’якість і податливість готової штукатурки, змінити час застигання та різні характеристики розчину. Домашні майстри часто додають миючі засоби, мило, склеювальні інгредієнти, на зразок ПВА. Завдяки таким матеріалам, поліпшується зчеплення есенції з бетонною основою, а також підвищується рівень захисту від грибкових бактерій і цвілі.

Правильний порядок змішування компонентів в суміші для штукатурки

Значні помилики пов’язані з технологією замішування суміші. Для деяких «фахівців» немає значення порядок додавання компонентів. Багато спеціалістів спочатку ллють воду в ємність, потім додають цемент, пісок, вапно та інші матеріали. Проблема полягає в тому, що суху речовину після потрапляння в рідину перетворюється в невеликі грудочки. Для їх перемішування до отримання консистенції необхідного рівня потрібно докласти чимало зусиль.

Щоб розчин вийшов якісним і однорідним, досвідчені майстри радять виконувати наступні дії:

1. Спочатку потрібно просіяти пісок, скориставшись дрібним ситом. В іншому випадку все сміття і великі частинки, такі як шматочки мулу, камінчики, органічні залишки, опиняться в розчині. Під час штукатурення вони будуть залишати борозни на поверхні стіни, чіпляючись за шпатель.
2. Після цього необхідно всипати сухий цемент, пісок і ретельно все перемішати. Якщо наповнювач вологий, то його потрібно просушити – перемішувати буде значно простіше, коли обидва компоненти зневоднені.
3. Лише після цього додається вода, причому поступово, тоді як сам розчин постійно замішується. Нові порції рідини рекомендується вливати в той момент, коли мішати вже практично неможливо.

Види штукатурних розчинів – різні варіанти

Для приготування сумішей для обробки зовнішніх і внутрішніх стін використовується безліч різних компонентів.

Так, великою популярністю користується розчин, в’яжучою речовиною в якому виступає цемент та вапно (вапняно-цементнта штукатурка). Така консистенція чудово переносить низькі температури, вплив прямих сонячних променів, протидіє появі плісняви і грибків.

На відміну від звичайної цементної штукатурки, вапняні аналоги відрізняються високим рівнем пластичності і в’язкості. Це позитивним чином впливає на їх показник адгезії, завдяки чому вони миттєво і міцно схоплюються з основами стін і стель будь-якого типу та виду.

В кімнатах з нормальною вологістю варто використовувати штукатурку стін вапном, тоді вони швидко висихають і поглинають надлишки вологи. Найкращим чином даний склад зарекомендував себе для цегляних поверхонь. Відсутність цементу позначається на міцності та надійності суміші, до того ж, вона твердне протягом трьох діб. Але цей фактор дозволяє приготувати досить великі обсяги есенції, адже при бажанні завжди можна додати води, якщо речовина в ємності починає застигати.

Для покриття і обробки дерев’яних, кам’яних і фібролітових підстав рекомендується використовувати добавки, наприклад, гіпс. У поєднанні з цементом і вапном штукатурка виходить дуже міцною і пластичною, але для вологих стін вона не підійде. Наявність цієї речовини обумовлює високу швидкість застигання, що не дає можливості готувати суміш у великих обсягах або «оживляти» за допомогою звичайної чистої рідини.

Великою популярністю користуються цементні розчини декоративних видів і лесуючі штукатурки, які потребують додаткових вкладень грошей і сил. За допомогою подібних сумішей можна виконувати фінішну обробку залів, коридорів і передпокоїв. Крім основних в’яжучих інгредієнтів, додають безліч інших матеріалів, включаючи мінерали, слюду, гашене вапно, мармурову крихту.

У разі необхідності надання певного відтінку, що характерно для венеціанської штукатурки, рекомендується додавати колірні пігменти. Придбати всі зазначені добавки можна в тому ж будівельному магазині, де продаються мішки з цементом і вапном.

Якщо планується наносити декоративну суміш в лазнях або біля печі, то потрібно збільшити рівень стійкості та опору до екстремально високих температур. Для цього рекомендується всипати шамотні порошки та спеціальні вогнетривкі глини. В результаті цього процесу з цементу з додаванням зазначених матеріалів виходить міцна есенція, стійка до впливу спеки, завдяки чому нею можна обробляти навіть стінки камінів.

Що знадобиться для замішування – перейдемо до інструментів

Змішування всіх компонентів розчину виконується двома способами – машинним і ручним. Найпростіше готувати суміш у звичайному емальованому відрі або іншої аналогічної ємності. Додавши цемент і пісок і все ретельно перемішавши, залишається лише влити воду невеликими порціями і продовжувати місити склад за допомогою підручних інструментів.

Якщо потрібно зробити великий обсяг розчину, то рекомендується скористатися спеціальним коритом або ванною. Тут для перемішування компонентів застосовують тупі совкові або штикові лопати, а також сапи з плоскою основою. Щоб спростити процес, фахівці радять виконувати рухи на себе, в іншому випадку руки і поперек втомляться занадто швидко.

Якщо є будівельний міксер, то він істотно спрощує роботу. Насадкою виступає будь-який відповідний елемент, наприклад вигнутий дріт. Бетономішалки теж дозволяють полегшити розмішування розчину, але їх експлуатація доцільна лише в тому випадку, якщо обсяги штукатурки дуже великі.